Офіційне визначення терміну "громадське місце" надається в Законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" та Наказі Міністерства оборони України "Про затвердження Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України". В обох випадках пояснення аналогічне.

Громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі – під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

У статті 13 Закону йдеться про наступні місця:

• ліфти;

• таксофони;

• під’їзди житлових будинків;

• підземні переходи;

• громадський транспорт;

• зупинки громадського транспорту;

• аеропорти та вокзали;

• дитячі майданчики;

• приміщення та території спортивних споруд та закладів (стадіони, спортивні майданчики тощо);

• приміщення закладів громадського харчування (ресторани, кафе тощо);  • приміщення закладів культури;

• приміщення та території закладів охорони здоров’я;

• приміщення та території навчальних закладів;

• приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

• приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

• приміщення готелів (та аналогічних засобів розміщення – хостели, гуртожитки тощо).

Однак перелік громадських місць може варіюватися – якщо місцеві органи влади визначають це окремо для свого населеного пункту. Як правило, сюди включають також парки та сквери, релігійні установи, заклади торгівлі (ринки, ярмарки, магазини тощо), кладовища.