Оплата часу простою під час дії карантину.

    Статтею 34 КЗпПУ визначено поняття простою. Отже, простій – призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

   Законом України за № 540-ІХ від 30.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 113 КЗпПУ, відповідно до яких час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого  Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

     Отже на період простою роботодавець повинен забезпечити додержання мінімальних державних гарантій в оплаті праці під час простою, а саме не нижче від двох третин тарифної ставки (окладу). При цьому в локальному документі (трудовому або колективному договорі) на підприємстві можуть бути встановлені вищі рівні оплати праці за час простою.