Соціальний захист медичних працівників в умовах пандемії

Соціальний захист кожної людини є безумовним пріоритетом Уряду в умовах пандемії, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Найбільшу небезпеку зараження вірусом відчули на собі медичні працівники. Саме вони перебувають на передовій лінії реагування на спалах COVID-19 і наражені на ризики, які загрожують зараженням та становлять небезпеку їхньому здоров'ю.

Медичні працівники, які відповідно до наказу керівника закладу охорони здоров’я та посадової інструкції призначені безпосередньо надавати медичну допомогу хворим на коронавірус, працювали в спеціальних установах із збудником COVID-19 або брали участь у дезинфекційних заходах, пройшли додаткове навчання з питань дотримання вимог протиепідемічного режиму, біологічної безпеки та біологічного захисту при виявленні особи, що відповідає визначенню випадку 2019-nCoV. При цьому має бути враховано, що ними не порушувалися правила охорони праці та техніки безпеки. 

Зараження медичних працівників під час виконання професійних обов’язків коронавірусом SARS-CoV-2 із подальшим розвитком та клінічними проявами COVID-19 вважають гострим професійним захворюванням. Тому процедура визнання проявів COVID-19 як гострого професійного захворювання потребує детального розслідування.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до переліку професійних захворювань» від 13 травня 2020 року № 394 гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, була віднесена до переліку професійних захворювань. Це мало б посилити захист прав й інтересів медичних та інших працівників, які безпосередньо задіяні в ліквідації епідемії та лікуванні пацієнтів, хворих на COVID-19.

Відповідно до рекомендацій, наданих Міністерством соціальної політики України щодо проведення розслідування у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв’язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, передбачені такі дії:

1. Медичний працівник має підозру на COVID-19 – медичний працівник звернувся до сімейного лікаря або терапевта, той встановив підозру на COVID-19, взяв мазок на ПЛР-тест, виписав листок непрацездатності щодо гострого респіраторного захворювання.

2. Надійшло лабораторне підтвердження діагнозу COVID-19 у відповідного медичного працівника.

3. Лікуючий заклад охорони здоров’я, до якого звернувся медичний працівник і вважає, що це може бути професійне захворювання, або роботодавець медичного працівника (заклад охорони здоров’я, де працює медичний працівник) після отримання відповідного лабораторного підтвердження та листка непрацездатності має сформувати екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) за встановленою формою.

4. Заклад охорони здоров’я (лікуючий або роботодавець) надсилає з використанням засобів зв’язку (факс, телефонограма, електронна пошта) та протягом доби на паперовому носії екстрене повідомлення:

- підприємству (установі, організації), де працює потерпілий медичний працівник або на якому він виконував роботу;

- територіальному органу Держпраці за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за місцем настання нещасного випадку (далі – робочий орган Фонду).

- уповноваженому органу чи наглядовій раді підприємства (у разі її утворення);

- керівнику первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві (в установі, організації) кількох профспілок – керівника профспілки, членом якої є потерпілий), а у разі відсутності профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці.

5. Роботодавець після отримання екстреного повідомлення організовує проведення епідрозслідування випадку інфікування медпрацівника лікарем-епідеміологом та за результатами проведення якого складається відповідний документ.

6. Роботодавець направляє матеріали епідрозслідування до лікаря-інфекціоніста та профпатолога, які встановлюють діагноз гострого професійного захворювання або його відсутність.

7. При встановленні у медичного працівника діагнозу гострого професійного захворювання роботодавець (ЗОЗ) складає повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння) згідно з додатком 2 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та надає відповідним організаціям:

- територіальному органу Держпраці;

- робочому органу Фонду;

- керівнику підприємства (установи, організації), на території якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), якщо потерпілий є працівником іншого підприємства (установи, організації);

- керівнику первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві (в установі, організації) кількох профспілок – керівнику профспілки, членом якої є потерпілий), а у разі відсутності профспілки – уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці;

- уповноваженому органу чи наглядовій раді підприємства (у разі її утворення);

- органу ДСНС у разі, коли нещасний випадок стався внаслідок пожежі.

Якщо нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) підлягають спеціальному розслідуванню відповідно до пункту 10 цього Порядку, повідомлення про нещасний випадок додатково надсилається:

•  місцевій держадміністрації або органу місцевого самоврядування (у разі відсутності уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства);

•  органу галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності – територіальному профоб’єднанню;

•  органу поліції (у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), що призвели до тяжких (у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого) чи смертельних наслідків, смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків).

У закладі охорони здоров’я, що є роботодавцем, утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі – комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після встановлення діагнозу гострого професійного захворювання. Групові гострі професійні захворювання, гострі професійні захворювання, що призвели до тяжких чи смертельних наслідків, підлягають спеціальному розслідуванню.

Узагальнений на сьогодні досвід свідчить, що SARS-CoV-2 – збудник COVID-19 передається між людьми повітряно-крапельним шляхом, а також через тісні контакти. У групі осіб із найбільшим ризиком зараження – особи, які перебували в тісному контакті з хворим, або особи, які піклуються про хворих.

Кременчуцьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області нагадує: профілактичні заходи щодо зниження ризику зараження COVID-19, відповідальне ставлення працівників та роботодавців до власного здоров’я та здоров’я оточуючих є необхідною умовою боротьби з коронавірусом.