Ще з юних років Роман цікавився питаннями націоналістичного спрямування та ходив на різноманітні спортивні секції. Залучався до роботи в молодіжному угрупуванні української військової організації. Потім він став повноправним членом УВО.

У 1929 році Роман Шухевич вступив до Організації українських націоналістів. Був одним із перших її членів та займав там довгий час пост бойового референта Крайової Екзекутиви ОУН.

У 1934 році через свою діяльність потрапив до концтабору в Березі Картузькій, а з нього до польської тюрми. Вийшовши з ув’язнення Роман Шухевич брав активну участь в організації «Карпатської Січі» та став одним з її керівників.

Починаючи з 1940 року вів активну боротьбу із фашистськими військами, захищаючи Закарпатську Україну. За його сприяння організували Український Легіон, який він і очолив.

У червні 1941 року Львівським управлінням НКВД закатували 5450 львів’ян, в тому числі і Юрія Шухевича, рідного брата Романа.

З 1943 року Шухевич займав посаду Головного Командира УПА під псевдонімом Тарас Чупринка. Коли з ув’язнення повернувся Степан Бандера на пост провідника ОУН, Шухевич під псевдонімом Тур обійняв пост Голови Проводу ОУН на Українських Землях.

В періоді 1943-1950 років Роман Шухевич керував національно-визвольною боротьбою багатотисячної УПА, широкого підпілля ОУН та мільйонних мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів.

5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у бою з озвірілими московськими загарбниками в Білогорщі біля Львова.