Катерина Зарицька – одна із визначних діячок українського національно-визвольного руху. Із 72 років свого життя 30 вона провела в ув’язненні за свої погляди.

У студентські роки Катерина була референтом відділу пропаганди юнацької мережі ОУН. У 1934 році її вперше заарештували. За підозрою участі в замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького її засудили на 8 років. Згодом цей термін скоротили вдвоє.

У 1940 році Катерину Зарицьку разом із чоловіком арештували вдруге, як прихильницю ідеології націоналізму. У тюрмі «Бригідки» у Львові Катерина народила сина Богдана, якого згодом усиновили її батьки.

Після звільнення із в’язниці Катерина продовжила бурхливу суспільну діяльність у Львові. Вона організувала підпільну жіночу мережу, Український Червоний Хрест. Займалась ідеологічною роботою, політпросвітою серед жінок, забезпеченням ліків, підготовкою санітарів. За свою роботу вона була нагороджена Срібним Хрестом Заслуги.

У воєнні та післявоєнні роки Зарицька була зв’язковою Головного командира УПА Романа Шухевича, за що її засудили до 25 років спеціальної в’язниці.

В останні роки свого життя, після звільнення, Катерина Зарицька любила подорожувати.