Борис Дмитрович Антоненко-Давидович - український письменник, літературний перекладач, дослідник проблем розвитку й культури української мови. Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1992, посмертно).

Борис Антоненко-Давидович почав писати ще в гімназійні роки. Він є автором понад двох десятків книг. У 1927 році опублікував повість «Смерть», де поставив питання про несумісність більшовицької сили з українською ментальністю, про неможливість для українця поєднати чесність перед народом і вірне служіння партії. Письменник зобразив процес знищення національної свідомості в українській інтелігенції, за що автора звинуватили у «зоологічному націоналізмі».

У 1935 році письменника арештували за сфабрикованою справою та засудили до смерті. Але згодом вищу міру покарання замінили на 10 років таборів. Причина репресії над ним була його відмова зросійщувати словники української мови у підросійській УРСР, як того вимагало «народне» керівництво. А створені ним праці попадали під увагу спецслужби, що боролася з «інакомислячими».